УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ)

УТРА́ЧЕНИЙ (ВТРА́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утра́тити. Втрачені пригадуються друзі, Цвіт одцвілий, промінь, що погас… (Рильський, III, 1961, 312); Тарас.. став перегортати так давно втрачені малюнки (Ільч., Серце жде, 1939, 303); Втрачена за час війни сім’я мовби поверталась йому нині у вигляді іншої великої рідні, у вигляді могутніх єдинокровних полків (Гончар, III, 1959, 328); Прошу не гніватися на мене, що так опізнився з присилкою рукопису. Постараюся надолужити втрачений час (Коцюб., III, 1956, 220); В суху весну один втрачений день може завдати великої шкоди (Хлібороб Укр., 8, 1969, 12). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 521.